Падіння рейтингу чинної влади через невиконання більшості передвиборчих обіцянок та ставку на старі регіональні еліти

By , in Спецпроект on . Tagged width:

Після приходу до влади Володимира Зеленського та його партії «Слуга народу» з рейтингом у майже 73% усі очікували на швидкі кардинальні зміни у більшості сфер життя і завершення епохи бідності, як це обіцяв кандидат Зеленський у своїй рекламі впродовж передвиборчих перегонів. Але дива не сталось.

Центральна влада

Наразі падіння рейтингу Президента помітно усім. Це засвідчують і соціологічні дослідження, і перманентні проблеми у провладної більшості з отриманням потрібної кількості голосів у Верховній Раді України, через що фракція «Слуга народу» змушена входити у ситуативну коаліцію з фракціями, що відверто проводять проросійську політику (я про ОПЗЖ Рабіновича-Медведчука).

На це вказує і несприйняття регіонами нелогічних, антинародних та неправових рішень (або частіше фактичної бездіяльності) з боку центральної влади і зокрема Президента Зеленського.

Некомпетентність Уряду, як першого, так і поточного, а також його дії лише сприяють зниженню рейтингу Президента, тому що добирати кадри треба не лише за критеріями «вірності партії та її лідеру», а й за фаховими та професійними якостями. Поки Зеленський таку стратегію не сприймає і вперто робить ставку на «нові обличчя» з власного оточення, тож продовжує розплачуватись відсотками власного рейтингу та падінням української економіки. І це не через пандемію коронавірусу (падіння економіки розпочалося ще у другій половині 2019 року), а лише через недолугу стратегію у кадровій політиці.

Чудовий передвиборчий рекламний лозунг «Весна прийде – саджати будемо». Усі виборці повірили. Усі сприйняли. Усі очікували, що нарешті розпочнуться арешти корупціонерів та казнокрадів. Але станом на травень 2020 року жодного корупціонера вищої ланки так і не притягли до відповідальності. І це при тому, що Україна посідає доволі високі місця у рейтингу сприйняття корупції. Ми зараз десь між азіатським Киргизстаном та африканською Гвінеєю. Чудовий прогрес!

Є певна спроба у Зеленського постати «великим державником» та «жорстким господарником», але летять голови переважно лише рядових не ТОП-чиновників на регіональному та управлінському рівні.

Впродовж року прийнято багато законів, але кількість не переходить у якість. Пересічні українці не стають багатшими, продовжують багатіти лише олігархи…

Президент каже, що для нього не важливо яка мова, яка церква, яка нація. Але це лише свідчить про те, що він так і не сприйняв традиційні українські цінності після року роботи на посту Президента України. Лікарі боряться з коронавірусом за зарплату у 5000 грн. Фактично немає ніякої допомоги від держави, уряду, місцевої влади.

Під час пандемії держава не надає практичної та фінансової допомоги ні українцям, ні малому та середньому бізнесу, як це роблять інші країни. Багато підприємців та невеликих компаній перебувають на межі банкрутства, галопуючими темпами росте безробіття, проте працює мережа гіпермаркетів «Епіцентр» та ресторан депутата від партії «Слуга народу» Тимошенка.

У ВРУ ввели драконівські штрафи за кнопкодавство, але депутати продовжують це робити, як і раніше, при цьому ніхто не покараний, хоча є безліч відео, де видно хто і коли порушує закон. Тобто на папері декларується, що перед законом усі рівні, але насправді є ті, хто перед законом «рівніший» за інших, тож для них покарання немає.

Керівництво у регіонах споглядає на Київ і повторює усе це беззаконня на місцях. Просто замінити голів обласних держадміністрацій і чекати на якісні зміни у регіонах вже давно недостатньо.

Вінниця та регіон

Що змінили протягом року на своїй малій Батьківщині і чи виконали передвиборчі обіцянки депутати від партії «Слуга Народу», що балатувалися на Вінниччині?

За інформацією аналітичного порталу «Слово і діло» (slovoidilo.ua) здобутки депутатів провладної партії від Вінниччини зовсім не вражають.

Максим Пашковський

Максим Пашковський наобіцяв дуже багато, але виконав лише 5% з того, що було у  передвиборчій програмі. Проте був помічений у співпраці з колишніми регіоналами, голосуючи «утримався» або «проти» низки потрібних рідній партії «Слуга народу» законів (наприклад, не підтримав ключовий закон про ринок землі, швидше за все, через відчутну зовнішню фінансову мотивацію).

Приятелює з особою, яку звинуватили у державній зраді та шпигунстві на користь Росії, а також має неформальний статус ватажка вінницьких тітушок в балаклавах. Обіцяв місцевій громаді допомогти у вирішенні питання з будівельної аферою ЖК «Європейський квартал» у Вінниці, але, окрім палких виступів на публіку, нічого як депутат ВРУ фактично не зробив для своїх виборців.

Драбовський Анатолій Григорович

У Анатолія Драбовського ситуація з виконанням обіцянок перед виборцями трохи краща, порівняно з земляками-депутатами. Але все одно не тягне навіть на «задовільно».

До того ж, депутат надає перевагу Києву, мало з’являється у рідному вінницькому окрузі (на зустріч до ошуканих інвесторів ЖК «Європейський квартал» навіть не з’явився) та оточив себе помічниками, багатьох з яких пов’язують з відомими усім вінничанам кримінальним авторитетом Володимиром Продивусом. Отже,  стає зрозумілим чиї інтереси насамперед відстоює цей депутат.

Борзова Ірина Наумівна

У Ірини Борзової взагалі кепські справи. Вона не дуже багато і обіцяла виборцям, але примудрилася не виконати взагалі нічого. Та й обіцянки були якісь дивні та відірвані від реальних потреб вінничан – як то кажуть для форми, «щоб було».

А нащо надриватись, коли у тебе чоловік – керівник Державного управління справами (так званої ДУСі). До того ж дуже спритний, адже зміг протягом першого неповного року на цій посаді отримати квартиру 190 кв.м. (це перевищення у рази усіх можливих лімітів), що зробило його фігурантом кримінального впровадження НАБУ про зловживання службовим становищем.

Пані Ірина спільно з батьком Наумом Барулей володіє компанією в окупованому Криму. При цьому не продала майно, а… переоформила його згідно з  вимогами окупаційного російського законодавства і отримує прибутки у російських рублях. Сам Наум Баруля свого часу був співзасновником та директором низки підприємств Олександра Маслякова в Україні (АМіК), а зараз є продюсером та співкерівником проекту «Ліга Сміху», що тісно пов’язаний зі студією «Квартал 95» Володимира Зеленського.

Резюме

Як бачимо, інтереси Вінниці та регіону у Верховній Раді України представляють люди, яких складно назвати «новими обличчями», «борцями з корупцією». За ними або поряд з ними стоять кримінальні або корумповані особи, що оплутали регіон павутинням схем та «договорняків».

На жаль, Володимир Зеленський повторює помилки попередників і стрімко втрачає рейтинг також і через те, що продовжує робити ставку у регіонах на людей, які або вже «зрослися» з криміналом, або прийшли у владу, щоб покращити лише своє фінансове становище, а не життя своїх виборців і земляків.

Рекомендуємо також почитати
×

Поринь у Хвилю. Тисни ЛАЙК!