Смерть на самоті. Репортаж із Ломбардії

Вже 10 днів я сиджу на суворому карантині в місті Крема (40 км від Мілана) – в епіцентрі епідемії коронавірусу в Італії. Ситуація здається сюрреалістичною, як у фільмах про апокаліпсис. Особливо коли показують по ТВ порожні Рим, Мілан, Турін, Венецію. 

Людям можна виходити на вулицю лише з дуже поважних причин: на роботу, за продуктами, до лікаря. При собі треба мати автосертифікат, який пояснює твій вихід з дому. Дані перевіряють (якщо написав, що їдеш на роботу – дзвонять в офіс). Збрехав – заплати штраф у розмірі 206 євро.

24×7 в чотирьох стінах дуже важко. В деяких родинах йде справжня боротьба за право погуляти з собакою або винести сміття. Декретом не заборонені прогулянки на природі наодинці. Втім, якщо цим правом скористаються всі – знову буде натовп, тільки вже не в центрі Креми, а на околицях. Тому я сумлінно сиджу дома, адже новини і цифри вражають.

Лише за останні три дні (15-17 березня) в Італії померло понад тисячу людей, це 350-360 життів щодня. Коли надвечір приходить нова статистика, ти розумієш – без варіантів, мусиш залишатися вдома й надалі. І питання не в тому, що я боюся за себе (хоча, звісно, не без цього), а в тому, що я хочу докласти максимум зусиль для того, щоб увесь цей жах якнайшвидше закінчився.

“Своїми діями ми впливаємо на життя та смерть багатьох людей”

За сухими і моторошними цифрами стоять неймовірні історії живих людей, які борються за життя інших, наражаючи себе на небезпеку. 

«Ми щодня своїми діями впливаємо на життя і смерть десятків людей. Ви своїми діями – на життя тисяч», – говорить Даніеле Маккіні, фронт-лікар Humanitas Gavazzeni (Бергамо) у довгому пості на Facebook. Він закликає італійців до колективної відповідальності: кожен зараз у цей складний час виконує свою роль.

«Я спробую донести людям, віддаленим від нашої реальності, що саме ми переживаємо в Бергамо в ці дні пандемії з Covid-19. Не потрібно панікувати, але коли повідомлення про небезпеку не доходить до людей, а деякі скаржаться, що не можуть ходити в спортзал або зіграти у футбол, я просто здригаюся.

Ситуація зараз більше ніж драматична. Війна буквально вибухнула, і бої йдуть безперервно день і ніч. Один за одним нещасні хворі поступають до відділення швидкої допомоги. Спочатку люди 7-10 днів перебувають вдома з лихоманкою – поки симптоми не погіршуються, прогноз захворювання незмінний. Але потім вони починають задихатися, їм потрібен кисень. З вражаючою швидкістю одне за одним заповнюються нові відділення. Поставлений діагноз завжди однаковий: двостороння інтерстиціальна пневмонія.

І хоча в соціальних мережах все ще є люди, які пишаються тим, що не бояться, нехтуючи наказами, протестуючи проти «тимчасового» зупинення їхнього звичного способу життя, відбувається епідеміологічна катастрофа. І більше немає хірургів, урологів, ортопедів, ми лише лікарі, які раптом стають частиною єдиної команди, щоб зіткнутися з цим цунамі, яке нас накрило. Випадки помножуються, ми доходимо до норми 15-20 госпіталізацій на день. Результати тестів тепер приходять один за одним: позитивний, позитивний, позитивний. 

Інтенсивна терапія переповнена. Кожен апарат вентиляції легенів стає на вагу золота. Персонал виснажений. Медсестри зі сльозами на очах, тому що ми не можемо врятувати всіх. Більше немає змін, графіків. Соціальне життя для нас призупинено. Майже 2 тижні не бачив ні мого сина, ні членів моєї родини, оскільки боюся заразити їх або літню бабусю чи інших родичів з проблемним здоров’ям. 

Тож будьте терплячі, якщо ви не можете ходити до театрів, музеїв чи спортзалу. Намагайтеся бути милосердними до тих літніх людей, яких ви можете просто винищити. Будь ласка, вислухайте нас, ВИХОДЬТЕ З ДОМУ ЛИШЕ ЗА НЕОБХІДНИМИ РЕЧАМИ. Перекажіть літнім і хворим членам вашої сім’ї – нехай перебувають вдома! Принесіть їм продукти, будь ласка.

Деякі з нас, медиків, уже заразилися, незважаючи на протоколи. Деякі заражені колеги також мають заражених родичів, а деякі члени їхніх сімей вже ведуть боротьбу між життям та смертю. У нас немає альтернативи. Це наша робота. Будь ласка, поділіться цим повідомленням, щоб запобігти тому, що відбувається тут, в Італії».

«Не зводьте нанівець наші зусилля, залишайтеся вдома!»

Це чорно-біле фото виснаженої медсестри, яка заснула на клавіатурі комп’ютера, розлетілося в італійських соцмережах за лічені години. Елену Пальяріні сфотографувала колега після 13-тигодинної зміни в лікарні в Кремоні. Фото стала символом тих зусиль, які усі італійські медики витрачають на боротьбу з короновірусом. 

Коментуючи ситуацію в госпіталі в прямому ефірі випуску новин TG1 каналу Rai, медсестра ледь стримувала сльози:

«Того вечора я почала зміну о 21… це була ніч надзвичайних ситуацій, було багато важких пацієнтів, ми намагалися допомогти всім. Як під час кожної зміни ми зустрічаємо безліч поглядів – поглядів у відчаї, переляканих поглядів. Що вам сказати… Ці очі примушують замислитись. Дуже сильно замислитись… Про сенс життя… Це погляди, які не забуваються! Я хочу додати, нехай ці фото, які розійшлися соцмеражами, стануть повідомленням для всього народу – залишайтеся вдома! Це битва, яку ми виграємо, лише якщо всі залишаться вдома!» 

Вразив соцмережі і пост в Instagram молодої медсестри Алессії Бонарі з Мілану. Дівчина виклала фото, на якому зображені синці на обличчі від використання маски або захисних окулярів. 

«Я боюся, тому що маска може не добре прилягати до обличчя, або, можливо, я випадково торкнуся себе брудними рукавичками, або, можливо, лінзи не закривають мої очі і, щось може потрапити. Я фізично втомилася. Захисне обладнання ненадійне, лабораторна форма змушує пітніти. Коли я її вже одягнула, я більше не можу пити і ходити до в туалет протягом шести годин. Я втомилася психологічно, як і всі мої колеги, але це не завадить нам виконувати свою роботу. Я буду продовжувати піклуватися про своїх пацієнтів, тому що я люблю свою роботу і пишаюся нею. 

Довгий пост закінчується щирим зверненням, зокрема, до наймолодших: «Я прошу всіх, хто читає цю публікацію, не зводити нанівець зусилля медиків, бути самовідданими, залишатися вдома і тим самим захищати тих, хто найбільш уразливий! Ми, молоді, не застраховані від коронавірусу, ми теж можемо захворіти, або ще гірше, заразити. Я не можу дозволити собі розкіш повернутися додому, я мушу йти на роботу і виконувати свою справу. А ви робіть свою, будь ласка».

Медсестра цивільної лікарні у Венеції Валентина Фрінкі опублікувала на своїй сторінці у Facebook фото і слова колеги Вівіан Пернічаро, яка працює анестезіологом у лікарні Сан-Мартино в Генуї. 

«Мені не потрібно публікувати фотографії, де я вбрана і усміхнена… Це моє обличчя після зміни під час цієї надзвичайної ситуації! Я повертаюся до моїх дітей зі смужками від масок на обличчі. Ми годинами зачинені всередині приміщення лікарні, не маючи змоги просто випити води або почухати ніс! Ми маємо інтубувати та надавати допомогу інфікованим пацієнтам. Я втомлена, знервована, сердита, – каже Вівіан. – Тож мене не бентежать ваші дурниці і куди вам там потрібно їхати… ЗАЛИШАЙТЕСЯ ВДОМА, ТРЯСЦЯ, ЗАЛИШАЙТЕСЯ ВДОМА! Якщо ви не розумієте, що відбувається, і що від коронавірусу помирають, принаймні зрозумійте, що місця в реанімації закінчуються!»

Stream з лікарень

Поспілкуватися з хворими на коронавірус і показати всі їхні страждання журналістам телевізійникам вкрай важко, адже наближатися до інфікованих не можна. Але заражені дедалі більше самі говорять прямо з лікарень, щоб звернути увагу населення на серйозність ситуації. Ветеринар Даніела Де Роза, яка стала однією з перших позитивних на коронавірус в Аріано Ірпіно (Авелліно), записала відео прямо з ліжка шпиталю. В ізольованій палаті 43-річна жінка говорила на камеру телефона під шум вентиляційної системи легенів з трубками в носі. Ось деякі уривки промови. 

«Прошу вибачення за те, в якому вигляді я предстала перед вами. Але це був продуманий вибір. Тому що письмове звернення, навіть з фотографією, не дало би належного уявлення про мій стан. Я сьогодні вперше можу говорити після страшної дихальної недостатності.

Коронавірус викликав у мене дуже складну двосторонню інтерстиціальну пневмонію. Я – 43-річна жінка, яка до цього епізоду могла похвалитися відмінним здоров’ям! І раптом я опинилася під’єднана до цього апарату, і мені довелося битися зі смертю і COVID-19. Я боролася, аби повернутися до своїх доньок, до своєї родини! І сьогодні після першого негативного тесту я можу з полегшенням зітхнути, бо я перемагаю в своєму бою! 

Ось мета мого повідомлення. Дуже мало людей насправді зрозуміли небезпеку коронавірусу. Подивіться в мої очі, якщо зможете. Адже це спільна провина, чому я опинилася тут! Нам потрібна громадянська відповідальність! Скільки людей нехтувало указами замість того, щоб дотримуватися карантину! Вони ставлять під загрозу своє життя та життя інших людей. Кожен з нас мав виконувати свою роль, не потрібно звинувачувати державні установи. Ми всі винні в тому, що коїться зараз! 

Дякую медикам, які врятували мені життя! Дякую Богові, який вочевидь вирішив, що мій час ще не настав, і я маю повернутися до своєї родини! І вибачте, якщо змусила вас переживати. Але це було моїм призначенням – розбудити совість інших!»

«Я також недооцінив цей вірус, а він вбив мого батька»

В ефірі випуску новин TG1 каналу Rai прозвучала заява й молодого чоловіка, який побажав не називати свого імені. Хлопець, на вигляд 30-35 років записав відеозвернення з палати інтенсивної терапії з маскою на обличчі. Він був заражений разом із батьком, який не вижив. 

«Я зробив це відео, оскільки ще надто багато людей нехтують цим проклятим коронавірусом, не розуміючи всієї небезпеки. Я також недооцінив вірус і нічого не зробив, щоб запобігти зараженню. Тож поплатився за це сторицею, адже COVID-19 вбив найдорожчу мені людину – мого батька. Всі кажуть, що цей вірус схожий на звичайний грип. Це не звичайний грип. Він нищить ваші легені. Мій меседж простий! Залишайтеся вдома ці 15 днів, побудьте з родиною, подивіться фільми, пограйте з дітьми, прочитайте книгу. Тільки всі разом, якщо ми дотримуватимемося правил, ми зможемо повернутися до нормального життя. Бо ви маєте розуміти, що це не гра. Моє життя перевернулося догори дном. Це наче фільм жахів, але, на жаль, це реальність!».

Свою історію хвороби на коронавірус розповіла італійська актриса Джуліана Де Сіо на сторінці у Facebook. 63-тирічна жінка два тижні перебувала в ізоляції у лікарні Спалланзані в Римі. І лише зараз, після третього негативного тесту, заявила, що знаходиться у безпеці і вирішила поділитися своїм досвідом. 

«Я мовчала тому, що в мене не було ні голосу, ні слів, щоб описати те незбагненне, що мучило мене ці тижні. Я заразилася коронавірусом на гастролях у середині лютого. Окрім фізичного болю, це були довгі дні страху і задухи, – розповідає у своєму дописі Де Сіо. – Це найскладніше випробування у моєму житті. Але гарна новина полягає в тому, що вірус переможений, третій тест показав негативний результат».

«Йди спати, люба, я не помру». А за дві години його не стало 

В Італії вже понад 400 заражених COVID-19 медиків, є перший померлий. 14 березня не стало оператора швидкої допомоги 118 Дієго Бьянко, 46 років, який не мав якихось інших патологій, не курив і не пив. Перші симптоми зараження коронавірусом проявилися за десять днів до трагедії.

«Ми думали про звичайний грип, – каже його дружина Марушка Капоферрі. – Але, можливо, Дієго відчув, що заразився вірусом, тому що останні дні проводив на роботі, відповідаючи на дзвінки інфікованих людей, які розповідали про симптоми. Йому зробили тест 11 березня, а результат прийшов у п’ятницю 13-го – позитивний». 

Дієго Бьянко працював у лікарні Папа Джованні у Бергамо, як технічний оператор служби 118 він відповідав на дзвінки, а також мав зміни у швидкій допомозі. Остання була у Понте Сан-П’єтро, в ніч на 23 лютого, за кілька годин після виявлення коронавірусу в районі Бергамо. За 10 днів, 6 березня, Дієго почав хворіти: недуга, кашель, лихоманка до 38,5°. 

Дієго знаходився вдома, в ізольованій кімнаті на карантині. Коли вночі його провідала дружина, він заспокоїв її: «Йди спати, люба, я не помру, я просто маю знайти правильну позицію, щоб заснути». А за дві години його не стало. Раптовий, дуже гострий респіраторний криз, потім зупинка серця.

«Було пізно, занадто пізно, – каже дружина, доброволець Червоного Хреста. – Я практикувала масаж серця, поки не прибули швидка допомога та вертоліт. Вони намагалися інтубувати його, не відступали, боролися до останнього. Але все дарма».

«Вони залишаються притомними. Коли вони на межі смерті, вони відчувають це»

Доктор Франческа Кортелларо, завідуюча відділення швидкої допомоги лікарні Сан-Карло Борромео, не боїться говорити про найстрашніше – як саме почуваються хворі в інтенсивній терапії. Її слова шокують: 

«Знаєте, яке найдраматичніше почуття? Бачити, як пацієнти помирають наодинці, чути як вони благають вас попрощатися з дітьми та онуками»

«Пацієнти Covid-19 відходять наодинці, жодні родичі не можуть їх супроводжувати або відвідувати, і коли вони на межі життя і смерті, вони відчувають це. Вони залишаються притомними, вони не переходять у нарколепсію. Вони ніби тонуть, але разом з тим це розуміють. Останній випадок в мене був сьогодні ввечері. Це була бабуся, вона хотіла побачити онучку. Я витягнула телефон і подзвонила з відео. Вони попрощалися. Незабаром після того старенька відійшла. На даний момент у мене довгий список відеодзвінків. Я називаю це списком прощань. Я сподіваюся, що керівництво нам зможе надати iPad mini, трьох-чотирьох було б достатньо, аби вони не помирали на самоті». 

«Мої батьки померли наодинці, їх вбив коронавірус з різницею у кілька годин»

Історія подружжя з Альбіно (Бергамо) просто вражає. Севера Белотті (82) та Луїджі Каррара (86) прожили разом 60 років і померли в один день. Їхній син Лука не може оговтатись від втрати:

«Це правда, вони були літніми, але вони почувалися добре, мій батько у своєму віці не знав, що таке лікар. Правда полягає в тому, що це не тривіальна застуда, і якщо ти опинишся в лікарні, ти виходиш живим або виходиш мертвим. Люди мають розуміти, що вони повинні залишатися вдома! Дехто продовжує говорити, що жертви старі… Але коли це трапляється з твоїми батьками, це справді важко». 

Лука попрощався з батьками зворушливим постом у Facebook:

«Привіт тато і мама, цей дурний вірус забрав вас обох в один і той самий день, чи будете ви і далі сваритися там нагорі?? Я думаю, так, але потім нехай все закінчується обіймами! Ви завжди будете в наших серцях !! Я люблю вас! Приємної подорожі!» 

Коронавірус не дозволив Луці проводити найближчих людей в останню путь. Його родина знаходиться на карантині, та й на кладовище тепер нікого не пускають:

«Батьки померли наодинці. Це жахливо – ваші близькі люди залишають цей світ, а ви навіть не можете попрощатися з ними, обійняти їх, спробувати заспокоїти. Після смерті я їх не бачив, трупи привезли на кладовище, їх кремують, бо загиблих занадто багато». 

Похоронні машини дійсно прибувають нон-стоп на монументальне кладовищі Бергамо. Воно закрите для відвідувачів наказом міського голови, вперше з 1944 року. Працівники без перерви носять труни з людьми, які померли від коронавірусу і будуть кремовані. Число жертв не дозволяє надовго залишати померлих у моргах, тому для цього використовується церква-капличка, перетворена на тимчасовий морг. «Одне поховання кожні півгодини», – кажуть працівники, які змушені працювати тепер у дві зміни, щоб впоратися з півсотнею трун на день. Адже на даний момент Бергамо є епіцентром спалаху коронавірусу в Ломбардії. 

«Це був мій батько. Ця фотографія трохи розмита у вчорашніх некрологах… “

«Це був мій батько. Ця фотографія трохи розмита у вчорашніх некрологах. Це був мій батько. Я пам’ятаю його з чорною-чорною бородою, як він навчав мене бити по м’ячу у парку під будинком. Це була моя мама. Та елегантна дама померла одна в лікарні, бо не можна було туди увійти. Нестерпний біль. Вона. Сама. Це була моя мама. Яка піклувалася про мене, коли я хворів. 

Це був мій дядько. Той пан з окулярами, який вчора залишив цей світ серед багатьох інших. Це був мій дядько. Той самий, що брав мене грати з модельними літаками і змусив мене літати, залишаючись на землі. 

Це була моя тітка. Дама без фотографії. Тільки дата народження та смерті. Це була моя тітка. Ми навіть не можемо зайти до її будинку, щоб знайти поляроїд з її зображенням. Це вона подарувала мені першу камеру на Різдво. 

Вони були моїм батьком. Вони були моєю мамою. Вони були моїми дядьками, моїми сусідами, батьками, родичами моїх друзів. Це ті, кого зараз ми не можемо обійняти, щоб полегшити біль. Ті, кого ти не знаєш, хто вони є. Але я знаю! Ті, хто для деяких «лише старі помирають», «так, але вони вже хворіли», «ще багато людей помирають від інших причин». І якщо ви один із таких, це означає, що все це вас нічого не навчило». 

Цей зворушливий і правдивий пост в Instagram радіоведучого Габріеле Корсі промовляє замість тисячі слів. В такий спосіб він робить більш близькими для всіх італійців тих, хто в цей час надзвичайного стану помирає на самоті у лікарнях. Корсі говорить про них так, ніби вони були батьком, матір’ю, дядьками всіх нас.

Andra tutto bene (Все буде добре) 

Втім, не зважаючи на всю катастрофічність ситуації, ані медики, ані самі італійці не здаються. Активісти та селебретіс проводять збір коштів по всій Італії і допомагають створювати додаткові місця в інтенсивних терапіях. Діти малюють веселки з гаслом «все буде добре» (andrà tutto bene), а дорослі кожного вечора о 18:00 виходять на балкони і співають гімн Італії та інші улюблені пісні. Вся країна об’єдналася в єдиному пориві – здолати цю страшну напасть і нарешті повернутися до нормального життя, а згодом і до «dolce vita». 

Ольга Пригорова, журналист

Джерело: Лівий Берег

Рекомендуємо також почитати
×

Поринь у Хвилю. Тисни ЛАЙК!